Библия - Обещанное Восстановление

Первая книга Царств

Глава 2

1 Анна молилась и говорила: — Возликовало мое сердце в Господе, вознесся в Господе мой рог. Мои уста осмеивают врагов, потому что я радуюсь Твоему избавлению.

2 Нет столь святого, как Господь; нет другого, кроме Тебя; нет скалы, подобной нашему Богу.

3 Не говорите больше надменно, не давайте своим устам говорить с такой дерзостью, ведь Господь есть Бог знающий, оценивающий все дела.

4 Сломаны луки воинов, а немощные вооружаются крепостью.

5 Те, кто был сыт, теперь нанимаются работать за пищу, а те, кто голодал, больше не голодают. Когда-то бесплодная — родила семерых, а имевшая много сыновей — изнемогает.

6 Господь умерщвляет и оживляет; низводит в мир мертвых и выводит из него.

7 Господь делает нищим и дает богатство; Он смиряет и возносит.

8 Он поднимает бедного из праха и возносит нуждающегося с груды пепла; сажает их с вождями и дает им наследовать престол славы. Ведь основания земли устроены Господом, на них Он поставил мир.

9 Он охраняет пути Своих святых, а нечестивые сгинут во мраке. Сила им не поможет:

10 противники Господа будут рассеяны. Он разразится громом на них с небес; Господь будет судить во всех концах земли. Он даст мощь Своему царю и вознесет рог Своего помазанника.

11 Элкана пошел к себе домой в Раму, а мальчик остался служить перед Господом под руководством священника Илия.

12 Сыновья Илия были нечестивцами. Они не знали ни Господа,

13 ни долга священников по отношению к народу. Всякий раз, когда кто-нибудь приносил жертву, пока варилось мясо, приходил слуга священника с трехзубой вилкой в руке.

14 Он опускал ее в кастрюлю, сковороду, котел или горшок, и брал себе все, что попадалось на вилку. Так они поступали со всяким жертвенным мясом, которое приносили израильтяне, приходившие в Шило.

15 Мало этого, еще до того, как сжигали жир, слуга священника приходил и говорил человеку, который приносил жертву: «Дай священнику мяса для жаркого. Он не возьмет у тебя вареное мясо, только сырое».

16 Если человек говорил ему: «Пусть сперва сожгут жир, а потом ты возьмешь все, что хочешь», слуга отвечал: «Нет, давай сейчас. А если нет, я возьму силой».

17 Грех этих молодых людей, сыновей Илия, был очень велик перед Господом, ведь они относились с презрением к приношениям Господу.

18 Но Самуил служил перед Господом. Он был мальчиком, носящим льняной эфод.

19 Каждый год мать шила для него маленький плащ и приносила ему, когда приходила с мужем для приношения ежегодной жертвы.

20 Илий благословлял Элкану и его жену, говоря: — Пусть Господь даст тебе детей от этой женщины вместо того, о ком она молилась и кого отдала Господу. Потом они вернулись домой.

21 Господь был милостив к Анне, и она зачала и родила еще троих сыновей и двух дочерей. Тем временем Самуил рос в присутствии Господа.

22 Илий же, который был очень стар, слышал обо всем, что его сыновья делают с Израилем и что они спят с женщинами, которые служат у входа в шатер собрания.

23 Он сказал им: — Что вы делаете? От всего народа я слышу о ваших нечестивых делах.

24 Нет, мои сыновья, не хороша молва, которая, как я слышу, распространяется среди Господнего народа.

25 Если человек согрешит против другого, кто-нибудь может стать посредником за него перед Господом, но если человек согрешит против Господа, кто заступится за него? Но сыновья не прислушивались к отцовским упрекам, потому что в воле Господней было предать их смерти.

26 А Самуил взрослел. Его любили и люди, и Господь.

27 И вот, пришел к Илию Божий человек и сказал ему: — Вот что говорит Господь: «Разве Я не открывался ясно дому твоего отца, когда они еще были в Египте, в доме фараона?

28 Я выбрал твоего отца из всех родов Израиля, чтобы он был Моим священников, восходил к Моему жертвеннику, возжигал благовония и носил предо Мною эфод. Еще Я дал дому твоего отца все огненные жертвоприношения, совершаемые израильтянами.

29 Почему же вы попираете ногами Мои жертвы и приношения, которые Я установил для Своего жилища? Почему ты предпочитаешь Мне своих сыновей, жирея от лучших частей каждого приношения, совершаемого Моим народом, Израилем?»

30 Поэтому Господь, Бог Израиля, возвещает: «Я обещал, что твой дом и дом твоего отца будут служить передо Мной вечно». Но теперь Господь возвещает: «Да не будет так! Тех, кто чтит Меня, буду чтить и Я, но те, кто презирает Меня, будут посрамлены.

31 Наступит время, когда Я лишу силы твою семью и твое родство, и никто в твоем семействе не доживет до старости.

32 Ты увидишь бедствие в Моем жилище. Хотя Израиль будет благоденствовать, никто в твоем семействе никогда не будет доживать до старости.

33 Всякий, кого Я не отрешу от жертвенника, будет сбережен только для того, чтобы наполнять слезами твои глаза и печалить твое сердце, и все твои потомки будут умирать во цвете лет.

34 А то, что случится с двумя твоими сыновьями, Хофни и Пинехасом, будет знаком для тебя — оба они умрут в один день.

35 Я поставлю Себе верного священника, который будет поступать в соответствии с тем, что у Меня в сердце и на уме. Я утвержу его дом, и он всегда будет служить перед Моим помазанником.

36 Тогда всякий оставшийся из твоего дома придет, склонится перед ним за геру серебра и корку хлеба и взмолится: „Дай мне какую-нибудь священническую должность, чтобы у меня было пропитание“».

1-а Самуїлова

Розділ 2

1 І молилася Анна та й проказала: „Звесели́лося Господом серце моє, мій ріг став високим у Го́споді! Розкри́лися у́ста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого́!

2 Немає святого, подібного Господу, немає ніко́го, крім Те́бе, і скелі немає, як Бог наш!

3 Більше не говоріть зарозумі́ло, нехай з ваших уст не виходить зухва́льство, бо Господь — Бог знання́, і Він упляно́вує вчинки!

4 Лук сильних пола́маний, а немічні опереза́лися силою!

5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімо́х породила, а многодітна — знеси́ліла.

6 Госпо́дь побиває й оживлює, до шео́лу знижає й підно́сить до неба.

7 Господь зубо́жує та збагачує, понижує Він та звели́чує.

8 Підіймає нужде́нного з по́роху, підно́сить убогого зо смітникі́в, щоб посадити з вельмо́жами й престол слави їм дать на спа́дщину, бо Госпо́дні основи землі, і на них Він поставив вселе́нну.

9 Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у те́мряві, бо сильним не з сили стає чоловік.

10 Господь — хай поламані будуть Його супроти́вники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кі́нці землі! І Він подасть силу Своєму царе́ві, і рога повищить Свого помаза́нця!“

11 І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господе́ві при священикові Ілі́ї.

12 А сини Ілі́я були люди негідні, — вони не знали Господа,

13 ані зви́чаю священичого з народом. Коли хто прино́сив жертву, то, як варилося м'ясо, прихо́див священиків слуга, а в його руці — тризубе виде́льце.

14 І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горня́ти, — і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що прихо́див туди до Шіло́.

15 Також поки пали́ли лій, то прихо́див священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: „Дай м'яса на печеню для священика, бо він не ві́зьме від тебе м'яса варе́ного, а тільки сире!“

16 А як той чоловік відповідав йому: „Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя!“ А той говорив: „Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму́ силою!“

17 І був гріх тих юнакі́в дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безче́стили Господню жертву

18 А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляни́м ефо́дом.

19 А малу верхню одежину робила йому його мати, і прино́сила йому з року на рік, коли прихо́дила з своїм мужем прино́сити річну жертву.

20 А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: „Нехай Господь дасть тобі наща́дків від цієї жінки, за ві́дданого, що Господь узяв“. І пішли вони на місце своє.

21 І Господь згадав про Анну, і вона завагітні́ла, та й породила трьох синів та дві до́чки. А о́трок Самуїл ріс із Господом.

22 А Ілі́й був дуже стари́й. І почув він усе, що́ сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту.

23 І він сказав їм: „Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу.

24 Ні, сини мої, — недобра та чутка, що я чую, — ви відхиляєте Господній наро́д від Закону!

25 Якщо хто згрішить супроти люди́ни, то помо́ляться за неї перед Богом. А якщо люди́на згрішить супроти Господа, — хто заступиться за неї?“ Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх.

26 А о́трок Самуїл усе ріс, та здобува́в ла́ску як у Господа, так і в людей.

27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: „Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився до́мові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі?

28 Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефо́да перед Моїм лицем. І дав Я до́мові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів.

29 Чого ж ви бере́те під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого да́ру перед лицем Моїм.

30 Тому́ то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть знева́жені!

31 Ось приходять дні, і Я відітну́ раме́но твоє та раме́но дому батька твого, щоб не було старо́го в домі твоєму.

32 І побачиш біду Мого ме́шкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізра́їлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні.

33 Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, — та ввесь до́ріст твого дому повмирає в силі віку.

34 А оце тобі озна́ка, що при́йде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, — оби́два вони помруть одно́го дня.

35 А Я поставлю Собі священика вірного, — він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм пома́занцем по всі дні.

36 І станеться, — кожен, хто полишиться в домі твоїм, при́йде вклонятися йому за аґору срібла та за бухане́ць хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба“.

Первая книга Царств Глава 2	1-а Самуїлова Розділ 2
1 Анна молилась и говорила: — Возликовало мое сердце в Господе, вознесся в Господе мой рог. Мои уста осмеивают врагов, потому что я радуюсь Твоему избавлению.	1 І молилася Анна та й проказала: „Звесели́лося Господом серце моє, мій ріг став високим у Го́споді! Розкри́лися у́ста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого́!
2 Нет столь святого, как Господь; нет другого, кроме Тебя; нет скалы, подобной нашему Богу.	2 Немає святого, подібного Господу, немає ніко́го, крім Те́бе, і скелі немає, як Бог наш!
3 Не говорите больше надменно, не давайте своим устам говорить с такой дерзостью, ведь Господь есть Бог знающий, оценивающий все дела.	3 Більше не говоріть зарозумі́ло, нехай з ваших уст не виходить зухва́льство, бо Господь — Бог знання́, і Він упляно́вує вчинки!
4 Сломаны луки воинов, а немощные вооружаются крепостью.	4 Лук сильних пола́маний, а немічні опереза́лися силою!
5 Те, кто был сыт, теперь нанимаются работать за пищу, а те, кто голодал, больше не голодают. Когда-то бесплодная — родила семерых, а имевшая много сыновей — изнемогает.	5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімо́х породила, а многодітна — знеси́ліла.
6 Господь умерщвляет и оживляет; низводит в мир мертвых и выводит из него.	6 Госпо́дь побиває й оживлює, до шео́лу знижає й підно́сить до неба.
7 Господь делает нищим и дает богатство; Он смиряет и возносит.	7 Господь зубо́жує та збагачує, понижує Він та звели́чує.
8 Он поднимает бедного из праха и возносит нуждающегося с груды пепла; сажает их с вождями и дает им наследовать престол славы. Ведь основания земли устроены Господом, на них Он поставил мир.	8 Підіймає нужде́нного з по́роху, підно́сить убогого зо смітникі́в, щоб посадити з вельмо́жами й престол слави їм дать на спа́дщину, бо Госпо́дні основи землі, і на них Він поставив вселе́нну.
9 Он охраняет пути Своих святых, а нечестивые сгинут во мраке. Сила им не поможет:	9 Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у те́мряві, бо сильним не з сили стає чоловік.
10 противники Господа будут рассеяны. Он разразится громом на них с небес; Господь будет судить во всех концах земли. Он даст мощь Своему царю и вознесет рог Своего помазанника.	10 Господь — хай поламані будуть Його супроти́вники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кі́нці землі! І Він подасть силу Своєму царе́ві, і рога повищить Свого помаза́нця!“
11 Элкана пошел к себе домой в Раму, а мальчик остался служить перед Господом под руководством священника Илия.	11 І пішов Елкана до Рами, до дому свого. А той отрок служив Господе́ві при священикові Ілі́ї.
12 Сыновья Илия были нечестивцами. Они не знали ни Господа,	12 А сини Ілі́я були люди негідні, — вони не знали Господа,
13 ни долга священников по отношению к народу. Всякий раз, когда кто-нибудь приносил жертву, пока варилось мясо, приходил слуга священника с трехзубой вилкой в руке.	13 ані зви́чаю священичого з народом. Коли хто прино́сив жертву, то, як варилося м'ясо, прихо́див священиків слуга, а в його руці — тризубе виде́льце.
14 Он опускал ее в кастрюлю, сковороду, котел или горшок, и брал себе все, что попадалось на вилку. Так они поступали со всяким жертвенным мясом, которое приносили израильтяне, приходившие в Шило.	14 І він із грюкотом стромляв до мідниці, або до кітла, або до горшка, або до горня́ти, — і все, що витягне видельце, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що прихо́див туди до Шіло́.
15 Мало этого, еще до того, как сжигали жир, слуга священника приходил и говорил человеку, который приносил жертву: «Дай священнику мяса для жаркого. Он не возьмет у тебя вареное мясо, только сырое».	15 Також поки пали́ли лій, то прихо́див священиків слуга, та й говорив до чоловіка, що приносив жертву: „Дай м'яса на печеню для священика, бо він не ві́зьме від тебе м'яса варе́ного, а тільки сире!“
16 Если человек говорил ему: «Пусть сперва сожгут жир, а потом ты возьмешь все, что хочешь», слуга отвечал: «Нет, давай сейчас. А если нет, я возьму силой».	16 А як той чоловік відповідав йому: „Нехай перше спалять і той лій, а ти потім візьми собі, скільки буде жадати душа твоя!“ А той говорив: „Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму́ силою!“
17 Грех этих молодых людей, сыновей Илия, был очень велик перед Господом, ведь они относились с презрением к приношениям Господу.	17 І був гріх тих юнакі́в дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безче́стили Господню жертву
18 Но Самуил служил перед Господом. Он был мальчиком, носящим льняной эфод.	18 А Самуїл служив перед Господнім лицем. Отрок був оперезаний лляни́м ефо́дом.
19 Каждый год мать шила для него маленький плащ и приносила ему, когда приходила с мужем для приношения ежегодной жертвы.	19 А малу верхню одежину робила йому його мати, і прино́сила йому з року на рік, коли прихо́дила з своїм мужем прино́сити річну жертву.
20 Илий благословлял Элкану и его жену, говоря: — Пусть Господь даст тебе детей от этой женщины вместо того, о ком она молилась и кого отдала Господу. Потом они вернулись домой.	20 А Ілій поблагословив Елкану й його жінку та й сказав: „Нехай Господь дасть тобі наща́дків від цієї жінки, за ві́дданого, що Господь узяв“. І пішли вони на місце своє.
21 Господь был милостив к Анне, и она зачала и родила еще троих сыновей и двух дочерей. Тем временем Самуил рос в присутствии Господа.	21 І Господь згадав про Анну, і вона завагітні́ла, та й породила трьох синів та дві до́чки. А о́трок Самуїл ріс із Господом.
22 Илий же, который был очень стар, слышал обо всем, что его сыновья делают с Израилем и что они спят с женщинами, которые служат у входа в шатер собрания.	22 А Ілі́й був дуже стари́й. І почув він усе, що́ сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході скинії заповіту.
23 Он сказал им: — Что вы делаете? От всего народа я слышу о ваших нечестивых делах.	23 І він сказав їм: „Нащо ви робите такі речі, про які я чую? Про ваші злі вчинки я чую від усього цього народу.
24 Нет, мои сыновья, не хороша молва, которая, как я слышу, распространяется среди Господнего народа.	24 Ні, сини мої, — недобра та чутка, що я чую, — ви відхиляєте Господній наро́д від Закону!
25 Если человек согрешит против другого, кто-нибудь может стать посредником за него перед Господом, но если человек согрешит против Господа, кто заступится за него? Но сыновья не прислушивались к отцовским упрекам, потому что в воле Господней было предать их смерти.	25 Якщо хто згрішить супроти люди́ни, то помо́ляться за неї перед Богом. А якщо люди́на згрішить супроти Господа, — хто заступиться за неї?“ Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив погубити їх.
26 А Самуил взрослел. Его любили и люди, и Господь.	26 А о́трок Самуїл усе ріс, та здобува́в ла́ску як у Господа, так і в людей.
27 И вот, пришел к Илию Божий человек и сказал ему: — Вот что говорит Господь: «Разве Я не открывался ясно дому твоего отца, когда они еще были в Египте, в доме фараона?	27 І прийшов Божий чоловік до Ілія, та й сказав йому: „Так сказав Господь: Чи ж Я справді не об'явився до́мові твого батька, як були вони в Єгипті, у фараоновім домі?
28 Я выбрал твоего отца из всех родов Израиля, чтобы он был Моим священников, восходил к Моему жертвеннику, возжигал благовония и носил предо Мною эфод. Еще Я дал дому твоего отца все огненные жертвоприношения, совершаемые израильтянами.	28 Я вибрав його Собі зо всіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до Мого жертівника, щоб кадив кадило, щоб носив ефо́да перед Моїм лицем. І дав Я до́мові твого батька всі жертви Ізраїлевих синів.
29 Почему же вы попираете ногами Мои жертвы и приношения, которые Я установил для Своего жилища? Почему ты предпочитаешь Мне своих сыновей, жирея от лучших частей каждого приношения, совершаемого Моим народом, Израилем?»	29 Чого ж ви бере́те під ноги Мою жертву та Мою жертву хлібну, що Я заповів для скинії? І ти вшанував синів своїх більш, як Мене, щоб ви потовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого да́ру перед лицем Моїм.
30 Поэтому Господь, Бог Израиля, возвещает: «Я обещал, что твой дом и дом твоего отца будут служить передо Мной вечно». Но теперь Господь возвещает: «Да не будет так! Тех, кто чтит Меня, буду чтить и Я, но те, кто презирает Меня, будут посрамлены.	30 Тому́ то слово Господа, Бога Ізраїлевого, таке: Говорячи, сказав Я: Дім твій та дім батька твого будуть ходити перед Моїм лицем аж навіки. А тепер слово Господнє: Не буде в Мене такого, бо Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть знева́жені!
31 Наступит время, когда Я лишу силы твою семью и твое родство, и никто в твоем семействе не доживет до старости.	31 Ось приходять дні, і Я відітну́ раме́но твоє та раме́но дому батька твого, щоб не було старо́го в домі твоєму.
32 Ты увидишь бедствие в Моем жилище. Хотя Израиль будет благоденствовать, никто в твоем семействе никогда не будет доживать до старости.	32 І побачиш біду Мого ме́шкання, хоч у всьому Я добре чинив Ізра́їлеві, і не буде старого в домі твоїм по всі дні.
33 Всякий, кого Я не отрешу от жертвенника, будет сбережен только для того, чтобы наполнять слезами твои глаза и печалить твое сердце, и все твои потомки будут умирать во цвете лет.	33 Я не витну в тебе всіх від Мого жертівника, щоб вибрати очі твої, і щоб зробити біль душі твоїй, — та ввесь до́ріст твого дому повмирає в силі віку.
34 А то, что случится с двумя твоими сыновьями, Хофни и Пинехасом, будет знаком для тебя — оба они умрут в один день.	34 А оце тобі озна́ка, що при́йде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, — оби́два вони помруть одно́го дня.
35 Я поставлю Себе верного священника, который будет поступать в соответствии с тем, что у Меня в сердце и на уме. Я утвержу его дом, и он всегда будет служить перед Моим помазанником.	35 А Я поставлю Собі священика вірного, — він буде робити згідно з серцем Моїм та з Моєю душею. І Я збудую йому тривалий дім, і він буде ходити перед Моїм пома́занцем по всі дні.
36 Тогда всякий оставшийся из твоего дома придет, склонится перед ним за геру серебра и корку хлеба и взмолится: „Дай мне какую-нибудь священническую должность, чтобы у меня было пропитание“».	36 І станеться, — кожен, хто полишиться в домі твоїм, при́йде вклонятися йому за аґору срібла та за бухане́ць хліба, і скаже: Долучи мене до одного з священицтв, щоб їсти кавалок хліба“.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

Первая книга Царств

Глава 2

1-а Самуїлова

Розділ 2

Первая книга Царств

Глава 2

1-а Самуїлова

Розділ 2

Ветхий завет

Новый завет

Первая книга Царств

Глава 2

1-а Самуїлова

Розділ 2

Первая книга Царств

Глава 2

1-а Самуїлова

Розділ 2

Ветхий
завет

Новый
завет